Розмальовані краї

Я відчуваю мене обіймають маленькі пальці. Обидві долоні стискають мої розмальовані краї. Я сповнена освіжаюче прохолодним м’ятним чаєм, збаламученим краплинами лимону.
Спокій.
За теплими обіймами доносяться мелодійні звуки віолончеллю…
Вперше, я відчуваю її внутрішній спокій і азарт натхнення.

За вікном все завмирає від надмірної спеки. Здається, ніби все погрузло у розпеченому повітрі.

Вона спокійно увійшла до квартири. Зачинила двері. В очах озеро солоної води. Вона нізащо не випустить її на волю допоки не буде сама. Моторошно врівноважені повільні рухи.
В серці образа. На кого?
Темні думки вгризаються в хитку оборону «це не вихід». Шукають слабкі місця.
В наушниках лунає гучно Tiesto, – не можу відмовитись від цієї музики, – не даючи думкам знайти вхід. Але..
Ти розумієш, що постійно тікати не можливо. Що одного разу тобі це вдалось. Що було відкрито вікно навстіж і так легко було сидіти на підвіконні звісивши ноги вниз. І тиша.. рівновага. Але..
На жаль, знайшлась краплина сил набрати номер, того хто врятував.
І надміру швидке відновлення себе шляхом забуття не проходить даремно. З часом той стан, який потрібно було пережити, зростає і перетворюється у щось більш руйнівне..
Ти розумієш, що постійно тікати не можливо.
І стан аффекта, який ніколи судмедексперт не визнає як такий, бо цей рівноцінний, але при ньому ти надто чітко усвідомлюєш свої дії і пам’ятаєш їх. Він з’являється без жодних причин, без права на існування. Але він такий переконливий. Так легко йому піддатись.
Гучна ритмічна, одноманітна музика втомлює мозок. Відволікає. Зрештою думки змінюються. І знову відбувається те саме – тікаєш.., від себе, від стану, що зруйнує вщент твій внутрішній світ, що розіб’є твоє тіло.

Я відчуваю мене обіймають міцно. Обидві долоні стискають мої розмальовані краї. Я сповнена освіжаюче прохолодним м’ятним чаєм, збаламученим краплинами лимону, крихтами кориці та імбиру, медовою важкістю.
Спокій.
За теплими обіймами доносяться мелодійні звуки віолончеллю…
Вперше, я відчуваю її внутрішній спокій і азарт натхнення.
Вона це зробить.

За вікном віє могутній вітер. Вітер змін..
Я відчуваю його свіжість, міць.
Розпечене сонце зачинене між важкими синьо-сірими хмарами. Повітря розтікається вологою свіжістю.

Я в теплих обіймах долонь. Сповнююсь прохолодною вологою. З моїх розмальованих країв ллється чай, збентежений несподіваною водою з неба.