Спи..

Навіщо люди спілкуються..
Навіщо їм сон..
Для чого придумано, щоб людські істоти втомлювались та потребували енергії у вигляді їжі, та ще й з різними смаками..
Спи..
А для чого існують стосунки між людьми..
І чому люди так багато думають..
Чому вони такі вразливі до зовнішніх чинників..
Спи..
Поруч срібне сяйво спокійного місяця лягає на складки простирадла.
А для чого існують люди.. їхні емоції, бажання..
Спи..

Ранок. Чарівний час, коли прокидаєшся з новими думками. Позіхаючи, тягнешся до стелі і робиш поклони сонцю. Трішки ліпше. Протяги граються із фіранками. За вікном тявкають ранкові малюсінькі собацюри. Для чого такі маленькі цуцики..
Позіхаєш. Міцна кава, гірка, без круасанів.
Душ. Вода.. щось у ній є.. текстура, консистенція, вплив на свідомість. Згадуються дурнуваті приколи.. двадцять хвилин роздумів про сенс життя і п’ять – для відновлення рівня чистоти.
Вода.. вона така різна.. і жива.
Насичений китайський дракон, тости та оливкове масло. У пам’яті з’являються картинки з минулих подорожей іспанськими півднями.
Час. Куди він постійно тікає. Його вигадали люди, але він опанував простір і став безконтрольним живим, що тероризує свої творців.
Слід поспішати, щоб спізнитись кудись на дві хвилини менше, ніж зазвичай. Як можна спізнитись, якщо час це вигадка.. а що таке поняття «поспішати»..
Знову повертаються роздуми. Про штучність. Нерозуміння.
Одяг, взуття. Що це.. для чого..
Люди, вулиці, будівлі, машини.
Сонце, небо, вітер, зелень.